У сучасному світі чай п’ють близько двох мільярдів чоловік. Однак далеко не всі любителі чаю знають, яке походження їх улюбленого напою. Втім, кілька легенд про чай і чайному напої, кожна з яких претендує на те, щоб вважатися справжньою, ми наведемо. Тому що, як знати, може, саме так все і було.
Легенда №1 Найдавніша
По самому древньому китайському переказами, виникнення чаю відноситься до міфічних часів творіння Неба і Землі, коли здійснював свої великі діяння Государ Сонце Янь-ді, зачинатель медицини і землеробства. Легенда, безумовно, красива, хоч і не дає скільки-небудь точної відповіді на питання «коли?».
Легенда №2 Найперше чаювання
Інша легенда менш поетична, але разом з тим, більш конкретна. Згідно з цією легендою, першовідкривачем чайного напою став шанований китайцями як Син Неба, перший імператор Південного Китаю, філософ Чен Нунг, що правив в період з 2737 по 2697 р. До н.е. е.
За легендою, одного разу, подорожуючи, цей великий чоловік вирішив закип’ятити собі води для обмивання. І треба ж було такому статися, що поки Чен Нунг чекав, коли поспіє окріп, в чан впали кілька листів, зірваних вітром з зростаючого неподалік дерева. Через кілька хвилин вода в чані стала виділяти чудовий аромат, вдихнувши який, зачарований імператор зважився спробувати відвар на смак. Ця подія і стало першим в історії чаюванням.
Що ж, нам залишається лише подивуватися невибагливості стародавнього владики. Адже якби Чен Нунг кипить воду не самостійно, а наказав би зробити це своїм слугам, то вони, швидше за все, постаралися, вийняли б впали в воду листочки, та й ви викинули б їх геть. Дивишся, дізнався б світ про чай років так на тисячу пізніше, а то і не дізнався б зовсім.
Легенда №3 З Індії в Китай
Існує ще одна китайська (!) Легенда, яка стверджує, що традиція чаювання з’явилася … в Індії, десь на пагорбах провінції Ассам. Легенда стверджує, що за часів правління династії Хань (25-221 рр. Н.е.) хтось із китайських правителів відправив вченого по імені Гань Лу в Індію, щоб той як слід вивчив буддизм. Коли ж Гань Лу повернувся на батьківщину, то разом з добре засвоєними відомостями про вчення Будди він привіз і насіння чайного дерева. Кажуть, що, посіявши це насіння, Гань Лу поклав початок культивації чаю в Піднебесній.
Легенда №4 П'ять років безперервної медитації
Індійські ж буддисти стверджують, що слава першовідкривача чаю належить самому принцу Сіддархе Гаутаме (Будді). Згідно з цією версією, Будда вирушив подорожувати в Китай, де він мав намір дев’ять років провести в безперервній медитації. На жаль, на п’ятий рік обітниці сталося неминуче: Будда став відчувати непереборну сонливість. Можливо, принц Сіддарха так і захропів би десь під кущем, якби під руку йому не попалися якісь листи, які, машинально зірвавши, він засунув в рот і почав пережовувати. Зрозуміло, це виявилися листя чайного дерева, вживши які Будда чудесним чином відчув приплив бадьорості і знову знайшов здатність пильнувати і споглядати.
Легенда №5 Чи не спати!
В Японії поширена власна версія виникнення чаю. Втім, коріння цієї історії все ті ж – індійсько-китайські. Отже, японці стверджують, що творцем чайної рослини став засновник Чань-буддизму, великий Бодхідхарма, в Японії прозваний Дарума. Одного разу цей гідна людина, наслідуючи Будді, вирішив безперервно медитувати. Звичайно, незабаром він зіткнувся з тією ж проблемою – сонливістю. Тоді, зневірившись, Дарума схопив ніж і відрізав повіки, щоб очі його завжди залишалися відкритими. З кинутих на землю вік виросли кущі, з яких прихильники Даруми зібрали листя та приготували смачний і ароматний напій, допомагає не заснути під час довгих медитацій.
Хороша легенда, та ось біда, про Дарума достеменно відомо, що жив він у кінці 4 – початку 5 століття нашої ери, а чайне рослина з’явилася набагато раніше. Отже, незважаючи на всі свої чесноти, Дарума ніяк не міг бути причетним до виникнення чаю, хоча цілком можливо, що до проникнення чаю в Японію він все ж якесь відношення мав.
Безсумнівно, кожна з наведених нами версій хороша і по-своєму цікава. Однак у міру поширення чаю в світі, його походженням стали всерйоз цікавитися вчені.